Денебол суппозитории рект по 25 мг №10 (5х2): инструкция по применению

Склад

діюча речовина: рофекоксиб; 1 ректальний суппозіторій містить рофекоксибу 25 мг;

допоміжні речовини: твердий жир (Suppocire NAI 25).

https://www.youtube.com/watch?v=-gSn6rj4O8U

діюча речовина: рофекоксиб;

1 таблетка містить 50 мг або 25 мг рофекоксибу;

для таблетки 25 мг – бетациклодекстрин, крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, повідон, натрію метилпарабен (Е 219), натрію пропілпарабен (Е 217), тальк, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію крохмальгліколят (тип А), барвник тартразин

(Е 102), барвник діамантовий (блакитний) (Е 133);

для таблетки 50 мг – бетациклодекстрин, крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, повідон, натрію метилпарабен (Е 219), натрію пропілпарабен (Е 217), тальк, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію крохмальгліколят (тип А), барвник тартразин

Денебол

(Е 102), барвник діамантовий (блакитний) (Е 133).

Показання

Остеоартрит.

Ревматоїдний артрит.

Гострий больовий синдром різного ґенезу.

Альгодисменорея, зубний біль.

У післяопераційному періоді з приводу хірургічних втручань та у стоматології.

Підвищена чутливість до рофекоксибу та до інших нестероїдних протизапальних засобів, інших компонентів препарату.

Астма, особливо спричинена застосуванням ацетилсаліцилової кислоти.

Активна пептична виразка або кровотеча шлунково-кишкового тракту, гострий риніт, поліпи носа, ангіоневротичний набряк, кропив’янка або інші алергічні реакції після прийому ацетилсаліцилової кислоти або нестероїдних протизапальних засобів (НПЗП), включаючи інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) в анамнезі;

жінки репродуктивного віку, які можуть завагітніти і які не застосовують ефективну контрацепцію;

порушення функції печінки тяжкого ступеня (рівень альбуміну у сироватці крові

Лікування онкологічних хворих та пацієнтів, які належать до групи підвищеного ризику з боку серцево-судинної системи (перенесеними інфарктами, інсультами, артеріальною гіпертензією

(III ст), прогресуючими клінічними формами атеросклерозу).

Протипоказано застосовувати у пацієнтів старше 65 років.

Больовий синдром різного ґенезу, гострий та хронічний остеоартрит, ревматоїдний артрит; остеохондроз, неврити і невралгія, корінцевий синдром, люмбаго, міалгія, в післяопераційний періоді; для купірування болю та запалення після операційних втручань и травм сечовивідної системи, в гінекології, альгодисменорея.

Рофекоксиб протипоказаний пацієнтам з підвищеною чутливістю до рофекоксибу та інших нестероїдних протизапальних засобів, в період вагітності та в період годування груддю.

Рофекоксиб не повинні застосовувати пацієнти, хворі на астму.

Препарат не застосовується для лікування онкологічних хворих і хворих підвищеної групи ризику з боку серцево-судинної системи (з перенесеними інфарктами, інсультами, прогресуючими клінічними формами атеросклерозу). Хворим з артеріальною гіпертензією, ішемічною хворобою серця та застійною серцевою недостатністю препарат слід призначати за умов регулярного контролю протягом курсу лікування лікарем показників артеріального тиску, роботи серця, стану судин мозку та згортальної системи крові. Діти до 18 років.

Спосіб застосування та дози

Застосовувати внутрішньо дорослим.

При лікуванні больового синдрому та первинної дисменореї рекомендована доза Денеболу –

50 мг 1 раз на добу, наступні дози – 25 мг або 50 мг 1 раз на добу у разі необхідності. Максимальна добова доза – 50 мг. Лікування проводити до зникнення гострого больового синдрому, але не більше 2 тижнів.

Остеоартрит і ревматоїдний артрит: рекомендована початкова доза рофекоксибу – 12,5 мг

1 раз на добу, яку можна збільшити до 25 мг 1 раз на добу, що є максимальною рекомендованою добовою дозою. Призначати курси по 4-6 тижнів.

Денебол застосовувати незалежно від прийому їжі.

Призначають ректально дорослим по 1 суппозіторію (25 мг) 2 рази/добу. Максимальна добова доза – 50 мг.

Для лікування остеоартриту рекомендована початкова доза для дорослих складає 25 мг 1 раз на добу. Призначаються курси по 4-6 тижнів.

Для купирування гострого больового синдрому запального ґенезу рекомендована початкова доза рофекоксибу – 25 мг 2 рази на добу, що є максимальною рекомендованою добовою дозою, яка може бути зменшена залежно від інтенсивності больового синдрому та активності запального процесу до 25 мг 1 раз на добу. Лікування проводять до зникнення гострого больового синдрому, але не довше 6 тижнів.

Денебол суппозитории рект по 25 мг №10 (5х2): инструкция по применению

Для лікування первинної дисменореї та купірування больового синдрому в гінекологічній практиці рекомендована доза по 1 суппозиторію 2 рази на добу.

При комбінованому застосуванні з іншими лікарськими формами Денеболу (таблетки, ін’єкції) сумарна добова доза рофекоксибу не повинна перебільшувати 50 мг на добу.

Побічні реакції

Кардіальні розлади: застійна серцева недостатність, набряки нижніх кінцівок, порушення мозкового та коронарного кровообігу, біль за грудиною, внутрішньочерепний крововилив із летальним наслідком, крововилив в око, оклюзія артерій або вен сітківки, інсульт, інфаркт міокарда, порушення ритму серцевих скорочень (брадикардія, миготлива аритмія, поява передчасного шлуночкового комплексу, тахікардія), гостра серцева недостатність, раптова зупинка серця, емболія легеневої артерії, нестабільна стенокардія, набряк легень.

З боку судин: артеріальна гіпертензія.

З боку імунної системи: ангіоневротичний набряк, набряк легень, алергічний риніт, васкуліт, анафілактичний шок, анафілаксія.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: шкірні висипання, у т.ч. висипання еритематозного типу, бульозний висип, ексфоліативний дерматит, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, фоточутливість, синдром Стівенса-Джонсона, кропив’янка, атопічний дерматит, свербіж, екхімоз, алопеція.

З боку шлунково-кишкового тракту:: диспепсія, печія, дискомфорт/біль в епігастральній ділянці, нудота; афтозний стоматит, виразки шлунка, кишечнику; шлунково-кишкова кровотеча., може виникнути діарея, метеоризм, блювання, дисфагія, запор, відрижка, гастрит, загострення запальних захворювань шлунково-кишкового тракту, перфорація шлунку/кишечнику, езофагіт, мелена, панкреатит, коліт/загострення коліту.

З боку гепатобіліарної системи: збільшення активності АЛТ, АСТ, іноді – гепатит, у т.ч. блискавичний, печінкова недостатність, некроз печінки.

З боку дихальної системи та органів середостіння: інфікування верхніх дихальних шляхів, синусити, бронхіти, грипоподібні симптоми, фарингіт, риніт, кашель, задишка, бронхоспазм.

Неврологічні розлади: сонливість, ослаблення швидкості мислення, запаморочення, головний біль, неспокій, депресія. Іноді виникає гіперестезія (парестезія), безсоння, виснаження, втомлюваність, асептичний менінгіт, марення, судоми ніг, тривожність, сплутаність свідомості, галюцинації, атаксія, зміна смакових відчуттів, загострення епілепсії, агевзія, аносмія.

З боку органів зору: може виникнути нечіткість зору, кон’юнктивіт,

З боку органів слуху та вестибулярного апарату:отит, дзвін у вухах.

З боку нирок та сечовидільної системи: ниркова недостатність, підвищення рівня креатиніну, підвищення рівня азоту сечовини крові, інтерстеціальний нефрит, гіпонатріємія, інфекції сечовивідних шляхів.

З боку системи крові та лімфатичної системи: агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія, панцитопенія.

Денебол суппозитории рект по 25 мг №10 (5х2): инструкция по применению

Інше: артралгія, міозит, порушення менструального циклу, гіперкаліємія.

З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія, застійна серцева недостатність, набряки нижніх кінцівок, порушення мозкового та коронарного кровообігу, рідко – інсульт, інфаркт міокарда, порушення серцевого ритму (брадикардія, поява передчасного шлуночкового комплексу, тахікардія), гостра серцева недостатність, раптова зупинка серця, емболія легеневої артерії, нестабільна стенокардія.

Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, набряк легень, синдром Стівенса-Джонсона, кропив’янка, висипання еритематозного типу, шкірний свербіж, алергічний риніт, атопічний дерматит, васкуліт.

З боку травного тракту: печія, диспепсія, дискомфорт в епігастральній ділянці, нудота; рідко – афтозний стоматит. У поодиноких випадках може виникати виразка слизистої оболонки шлунку, кишечнику; шлунково-кишкова кровотеча.

З боку гепато-біліарної системи: гепатит, печінкова недостатність, некроз печінки, збільшення рівня «печінкових трансаміназ».

З боку системи дихання: інфікування верхніх дихальних шляхів, синусити, бронхіти.

З боку ЦНС: головний біль, неспокій, депресія, гіперестезія (парестезія), безсоння, втомлюваність.

З боку органів чуття: нечіткість зору, кон’юнктивіт, отит, дзвін у вухах.

З боку сечовидільної системи: ниркова недостатність.

З боку кровотворення: менше, як у 0,1% пацієнтів виникає агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія.

Інше: алопеція.

Передозування

Призначення дози один раз на добу рофекоксибу 1000 мг здоровим учасникам дослідження та багаторазові дози 250 мг добу протягом 14 днів не виявили серйозної токсичності.

У разі передозування необхідно застосовувати загальновизнані заходи підтримки – клінічний контроль та симптоматичне підтримуюче лікування. Рофекоксиб не виділяється з крові при гемодіалізі.

Не було виявлено ознак передозування. Призначення дози 1 раз на добу рофекоксибу 1000 мг здоровим учасникам дослідження та багаторазові дози 250 мг/добу протягом 14 днів не виявили серйозної токсичності, можливе посилення проявів побічних реакцій.

Лікування. У разі передозування необхідно застосовувати загальновизнані заходи підтримки –клінічний контроль та симптоматичне підтримуюче лікування. Рофекоксиб не виділяється з кров’ю при гемодіалізі.

Особливості застосування

Заборонено перевищувати рекомендовані дози. Максимальна добова доза – 50 мг.

У пацієнтів, які застосовували ЦОГ-2, спостерігалися ускладнення з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (перфорації, виразки або кровотечі), у деяких випадках із летальним наслідком. Рекомендовано з обережністю застосовувати препарат пацієнтам, які при застосуванні НПЗП мають найвищий ризик розвитку ускладнень з боку ШКТ.

Спостерігається подальше зростання ризику виникнення побічних ефектів інгібіторів ЦОГ-2 з боку ШКТ (виразки або інші ускладнення) при одночасному застосуванні високоселективних інгібіторів ЦОГ-2 та ацетилсаліцилової кислоти (навіть у низьких дозах). У тривалих клінічних дослідженнях інгібіторів ЦОГ-2 значуща відмінність у безпечному застосуванні для ШКТ між селективними інгібіторами ЦОГ-2 ацетилсаліцилова кислота порівняно з НПЗП ацетилсаліцилова кислота не доведена.

Слід уникати одночасного застосування рофекоксибу та НПЗП, за винятком ацетилсаліцилової кислоти.

Оскільки ризики для серцево-судинної системи внаслідок прийому селективних інгібіторів ЦОГ-2 підвищуються зі збільшенням дози та тривалості лікування, при можливості слід застосувати найкоротші курси терапії та мінімальні ефективні дози. Слід періодично оцінювати потребу пацієнта у полегшенні симптомів та реакцію на терапію, особливо у пацієнтів з остеоартритом.

При комбінованій терапії з антикоагулянтами необхідно контролювати протромбіновий час. Не застосовувати як засіб профілактики серцево-судинних захворювань. Селективні інгібітори ЦОГ-2 не замінюють ацетилсаліцилову кислоту у профілактиці серцево-судинних тромбоемболічних захворювань, оскільки вони не мають антиагрегантних властивостей. Тому не слід припиняти антиагрегантну терапію.

Як і при застосуванні інших препаратів, здатних пригнічувати синтез простагландинів, у пацієнтів, які застосовують рофекоксиб, спостерігалася затримка рідини та набряки. Тому рофекоксиб слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які мають в анамнезі серцеву недостатність, дисфункцію лівого шлуночка або артеріальну гіпертензію, а також пацієнтам з існуючими набряками будь-якої іншої етіології, оскільки інгібування простагландинів може призвести до погіршення функції нирок та затримки рідини. Також слід з обережністю призначати рофекоксиб пацієнтам, які приймають діуретики або мають інші причини для розвитку гіповолемії.

Як і всі НПЗП, рофекоксиб може призводити до розвитку артеріальної гіпертензії (АГ) чи погіршення перебігу вже існуючої АГ, а також сприяти зростанню частоти виникнення серцево-судинних ускладнень. Слід ретельно контролювати артеріальний тиск на початку застосування рофекоксибу та протягом усього курсу лікування.

Порушення функції нирок або печінки та особливо порушення функції серця з великою вірогідністю можуть розвиватися у пацієнтів літнього віку, тому під час лікування рофекоксибом вони мають перебувати під постійним наглядом лікаря.

Пацієнтам із наявністю значних факторів ризику розвитку серцево-судинних ускладнень (наприклад, пацієнтам з артеріальною гіпертензією, гіперліпідемією, цукровим діабетом та курцям) рофекоксиб призначати тільки після ретельної оцінки співвідношення «користь-ризик».

Рофекоксиб, як і інші НПЗП, може токсично впливати на нирки. Пацієнти з порушеною функцією нирок, серцевою недостатністю, дисфункцією печінки та пацієнти літнього віку належать до групи підвищеного ризику розвитку ниркової токсичності. Під час застосування рофекоксибу стан таких пацієнтів слід постійно контролювати.

У пацієнтів з підвищеним ризиком порушення ниркової перфузії застосування рофекоксибу, який інгібує синтез простагландинів, може призвести до зменшення ниркового кровотоку і погіршання функції нирок. Найбільша імовірність такої дії спостерігається у пацієнтів з наявністю в анамнезі тяжких порушень функції нирок, серцевої недостатності, цирозу печінки.

Препарат може маскувати пропасницю та інші ознаки запалення, що можуть бути є проявами інфекції, що необхідно брати до уваги при призначенні рофекоксибу пацієнтам, які вживають його при інфекційних захворюваннях.

При застосуванні рофекоксибу повідомлялося про деякі випадки тяжких печінкових реакцій, включаючи блискавичні гепатити (деякі із летальним наслідком), некроз печінки та печінкову недостатність (деякі із летальним наслідком або такі, що потребували трансплантації печінки).

Якщо протягом лікування у пацієнта погіршиться функція будь-якої системи органів, зазначених вище, слід провести відповідні заходи та розглянути можливість припинення лікування рофекоксибом.

Рофекоксиб пригнічує CYP2D6, тому може знадобитися зниження дози препаратів, доза яких підбирається індивідуально та які метаболізуються за допомогою CYP2D6, хоча він не є потужним інгібітором цього ферменту.

Пацієнтам із низьким рівнем метаболізму CYP2С9 слід лікуватися з обережністю.

При застосуванні рофекоксибу дуже рідко повідомлялося про серйозні реакції з боку шкіри (деякі – з летальним наслідком), включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Найбільший ризик розвитку цих реакцій припадає на початковий етап лікування.

У пацієнтів, які застосовували рофекоксиб, повідомлялося про розвиток серйозних побічних реакцій гіперчутливості (анафілактичний шок та ангіоневротичний набряк). При перших проявах висипу на шкірі, ушкоджень слизової оболонки або інших проявах підвищеної чутливості застосування рофекоксибу слід припинити.

У пацієнтів, які одночасно застосовують варварин, спостерігалися випадки серйозної кровотечі. Рофекоксиб разом із варфарином або іншими антикоагулянтами для перорального застосування слід застосувати з обережністю.

Рофекоксиб не слід призначатися пацієнтам з алергічними реакціями на ацетилсаліцилову кислоту в анамнезі. Дуже обережно призначають пацієнтам, які в анамнезі мали виразку чи шлунково-кишкову кровотечу.

У пацієнтів з підвищеним ризиком порушення ниркової перфузії застосування рофекоксибу, який інгібує синтез простагландинів, може призвести до зменшення ниркового кровотоку і погіршення функції нирок. Найбільша ймовірність такої дії спостерігається у пацієнтів з наявністю в анамнезі тяжких порушень функції нирок, некомпенсованої серцевої недостатності, цирозу печінки.

У цієї категорії пацієнтів протягом усього курсу лікування необхідно контролювати функцію нирок. У пацієнтів зі значною дегідратацією до початку терапії рекомендовано провести регідратацію. Препарат може маскувати пропасницю, яка є проявом інфекції, що необхідно брати до уваги при призначенні рофекоксибу пацієнтам, які застосовують його при інфекційних захворюваннях.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Нестероїдний протизапальний засіб – високоселективний інгібітор циклооксигенази-2. Має знеболювальні, жарознижувальні, протизапальні властивості. ЦОГ-2 активується у відповідь на запальний процес. Це призводить до синтезу та накопичення медіаторів запалення, зокрема простагландину Е2, що спричиняє запалення, набряк та біль. Протизапальна дія рофекоксибу здійснюється за рахунок пригнічення синтезу простагландинів шляхом інгібування ЦОГ-2.

У терапевтичних концентраціях рофекоксиб не пригнічує циклооксигеназу-1 (ЦОГ-1). Таким чином, він не впливає на простагландини, які синтезуються за рахунок активації ЦОГ–1, і внаслідок цього не перешкоджає нормальним фізіологічним процесам, пов’ язаним з ЦОГ–1 у тканинах, особливо у шлунку, кишковому тракті та у тромбоцитах.

Фармакокінетика.

Всмоктування.

При застосуванні внутрішньо добре всмоктується, біодоступність рофекоксибу у середньому становить 93 %. При щоденному прийманні препарату 1 раз на добу у дозі 25 мг максимальна концентрація (Сmax) у плазмі дорослих визначається приблизно через 2 години і становить 0,305 мкг/мл.

Розподіл. Приблизно 85 % рофекоксибу зв’язується в організмі з білками плазми крові при концентрації 0,05 – 25 мкг/мл.

Метаболізм. Рофекоксиб метаболізується у печінці. Основні метаболіти не інгібують ЦОГ-2.

Виведення. 72 % препарату виводиться із сечею у вигляді метаболітів, 14 % ‒ з фекаліями. Плазмовий кліренс при прийомі препарату у дозі 25 мг 1 раз на добу становить приблизно

120 мл/хв.

Фармакодинаміка. Рофекоксиб – нестероїдний протизапальний препарат — високоселективний інгібітор циклооксигенази-2 . Він має знеболювальні, жарознижувальні, протизапальні властивості. Протизапальна дія рофекоксибу здійснюється за рахунок пригнічення синтезу простагландинів шляхом інгібування ЦОГ-2.

В терапевтичних концентраціях препарат не пригнічує циклооксигеназу-1 (ЦОГ-1). Таким чином, він не чинить впливу на простагландини, які синтезуються за рахунок активації ЦОГ –1, і через це не перешкоджає нормальним фізіологічним процесам, пов’язаним з ЦОГ –1 в тканинах, особливо в шлунку, кишковому тракті та тромбоцитах.

Аналгезивна дія спостерігалась через 30 хвилин, досягаючи максимуму через 4 години після застосування препарату, після чого ефект знижується протягом 24 годин з невеликим коливанням.

Денебол препарат

Фармакокінетика. Час досягнення максимальної концентрації рофекоксибу в плазмі крові дорівнює 45 хвилинам. Приблизно 87% рофекоксибу зв’язується в організмі з білками плазми крові при концентрації 0,05 – 25 мкг/мл. Період напіввиведення рофекоксибу не залежить від шляху введення і дорівнює 17 год. Рофекоксиб проникає крізь плацентарний та гематоенцефалічний бар’єри, в синовіальну рідину.

Метаболізм. В організмі рофекоксиб розкладається на – цис-дигідро і транс-дигідро похідні рофекоксибу; приблизно 56% цих похідних виводиться з організму з сечею. Додатково 88,8% препарату відновлюється в вигляді похідних гідрокси-глюкозаміду, який є продуктом кисневого метаболізму. Основні метаболіти не мають властивості інгібувати ЦОГ-2 або ЦОГ-1.

Виведення. Рофекоксиб метаболізується переважно в печінці і невелика кількість (менше ніж 1%) нирками. 72% препарату виводиться з сечею у вигляді метаболітів, 14% – через випорожнення.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках. Фармакокінетика рофекоксибу не залежить від статі. Фармакокінетика рофекоксибу у пацієнтів похилого віку (65 років і старше) не відрізняється від фармакокінетики у молодих пацієнтів.

У пацієнтів з печінковою недостатністю виявлена тенденція до трохи вищої концентрації препарату у крові. При цьому треба бути обережними при застосуванні вищих доз рофекоксибу.

Денебол таблетки

Ниркова недостатність не чинить впливу на фармакокінетику рофекоксибу, але його застосування при тяжкій вираженій нирковій недостатності не рекомендовано.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Під час лікування препаратом Денебол слід утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, які вимагають підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій ( у тому числі керування транспортними засобами).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та їжею.

При комбінованому застосуванні рофекоксибу та інших НПЗЗ (ібупрофен, напроксен) можливе підвищення ризику гастро-інтерстиціальних ускладнень.

Підвищує концентрацію метотрексату в плазмі крові на 23%. Знижує ефективність гіпотензивної терапії інгібіторами АПФ. При одночасному застосуванні з антикоагулянтами можливе підвищення протромбінового часу.

Рифампіцин, рифаміцин знижують концентрацію рофекоксибу у плазмі крові на 50%. Не має значної клінічної дії на фармакокінетику преднізолону, гормональних контрацептивів для приймання внутрішньо (етиніл естрадіол, норетиндрол), дигоксину, антацидів, циметидину, кетоконазолу.

Препарат не варто застосовувати одночасно з гемостатиками, а також препаратами, які підвищують артеріальний тиск. 

Можливе підвищення артеріальний тиск при застосуванні одночасно з препаратами та харчовими продуктами, які містять кофеїн.

Денебол гель

У період лікування слід утримуватись від керування автомобілем і виконання роботи, що потребує підвищеної уваги та швидкої реакції.

НПЗП здатні знижувати ефект діуретиків та гіпотензивних засобів. Що стосується застосування НПЗП, ризик виникнення гострої ниркової недостатності, зазвичай оборотної, може підвищуватися у деяких пацієнтів із порушенням функції нирок (наприклад, у пацієнтів із дегідратацією або у пацієнтів літнього віку), при застосуванні комбінації НПЗП, включаючи рофекоксиб, разом з інгібіторами АПФ або антагоністами рецептора ангіотензину ІІ.

Тому препарати у такій комбінації слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнтам необхідно проводити адекватну гідратацію. Слід ретельно контролювати функцію нирок після початку застосування комбінації препаратів та періодично проводити повторний контроль.

Вважається, що одночасне застосування НПЗП та циклоспорину або такролімусу посилює нефротоксичний ефект останніх. При одночасному застосуванні рофекоксибу та будь-якого з вищезазначених препаратів слід контролювати функцію нирок.

Рофекоксиб можна застосовувати з низькими дозами ацетилсаліцилової кислоти, але він не заміщує останню у профілактиці серцево-судинних захворювань. Існує підвищений ризик утворення виразок або інших шлунково-кишкових ускладнень при одночасному застосуванні високоселективних інгібіторів ЦОГ-2 та низьких доз ацетилсаліцилової кислоти порівняно з монотерапією високоселективних інгібіторів ЦОГ-2.

Підвищує концентрацію метотрексату у плазмі крові на 23 %. Знижує ефективність гіпотензивної терапії інгібіторами АПФ. При одночасному застосуванні з антикоагулянтами можливе підвищення протромбінового часу.

Гель Денебол

Рифампіцин, рифаміцин знижують концентрацію рофекоксибу у плазмі крові на 50 %. Не впливає значною мірою на фармакокінетику преднізолону, гормональні контрацептиви для приймання внутрішньо (етиніл естрадіол, норетиндрол), дигоксину, антацидів, циметидину, кетоконазолу.

Препарат не варто застосовувати одночасно з гемостатиками, а також препаратами, які підвищують АТ.

Можливе підвищення АТ при застосуванні одночасно з препаратами та харчовими продуктами, які містять кофеїн.

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Информационный сайт