Sandoz таблетки инструкция

Состав

Лекарственная форма – таблетки, покрытые пленочной оболочкой: от белых до слегка желтоватых, двояковыпуклые, продолговатой (дозировка 500 мг) либо овальной (дозировка 1000 мг) формы, на обеих сторонах с насечками (в дозировке по 500 мг – в картонной пачке 1 блистер по 12 таблеток или 100 блистеров по 10 таблеток;

Состав 1 таблетки:

  • активное вещество: амоксициллин – 500 или 1000 мг (тригидрат амоксициллина – 574 или 1148 мг соответственно);
  • вспомогательные компоненты (500/1000 мг): повидон 12,5/25 мг, стеарат магния – 5/10 мг, микрокристаллическая целлюлоза – 60,5/121 мг, карбоксиметилкрахмал натрия (тип А) – 20/40 мг;
  • пленочная оболочка (500/1000 мг): диоксид титана – 0,34/0,68 мг, гипромеллоза – 2,125/4,25 мг, тальк – 0,535/1,07 мг.

https://www.youtube.com/watch?v=ytabout

Таблетка Азитро Сандоз в плёночной оболочке содержит 250/500 мг активного вещества азитромицина.

5 мл суспензии содержат 100/200 мг азитромицина.

Азитро Сандоз для детей выпускается в специальной форме – в виде порошка для приготовления суспензии. Для взрослых медикамент выпускается в таблетированном виде.

Суспензия выпускается во флаконах из стекла объёмом 20 мл. В пачке из картона находится мерный шприц, 1 инструкция от производителя и 1 флакон.

Таблетки имеют круглую форму, белого окраса, упакованы в блистеры. Количество таблеток зависит от дозировки: по 6 штук – 250 мг и по 3 штуки – 500 мг. В пачке из картона находится инструкция от производителя и 1 блистер с таблетками.

Фармакологическое действие

Антибиотик. Действующим веществом является представитель макролидных антибиотиков – азалид азитромицин, который проявляет антимикробную активность в отношении большинства микроорганизмов. Принцип воздействия активного компонента основан на ингибировании процессов синтезирования бактериальных белков путём предотвращения пептидной транслокации и за счёт связывания с особой рибосомальной единицей – 50S. При этом медикамент не влияет на синтезирование полинуклеотидов, не проявляя бактериостатический эффект.

Возможно развитие устойчивости к препарату. Выделяют приобретённую и врождённую формы резистентности. Между Азитромицином и Эритромициномсуществует полная перекрёстная устойчивость. К препарату чувствительны стафилококки, стрептококки, аэробы (моракселлы, нейссерии), анаэробы (фузобактерии, клостридии), легионеллы, хламидии, микоплазмы.

Врождённая резистентность характерна для стафилококка MRSE и MRSA, энтерококка, эпидермального стафилококка, золотистого метициллин-резистентного стафаилококка, эшерихий коли, клебсиелл.

Фармакодинамика

Амоксициллин – активное вещество препарата – относится к числу полусинтетических пенициллинов, обладающих бактерицидным свойством. Механизм бактерицидного воздействия вещества основан на повреждении клеточной мембраны бактерий, которые находятся в фазе размножения. Лизис и гибель бактерий происходят в результате специфического ингибирования амоксициллином ферментов клеточных мембран (пептидогликанов).

Амоксициллин Сандоз проявляет активность в отношении следующих бактерий:

  • грамотрицательные аэробные: Shigella spp., Proteus mirabilis, Borrelia sp., Neisseria spp., Salmonella spp., Treponema spp., Haemophilus spp., Campylobacter, Escherichia coli, Helicobacter pylori, Leptospira spp.;
  • грамположительные аэробные: Corynebacterium spp. (кроме Corynebacterium jeikeium), Bacillus anthracis, Listeria monocytogenes, Enterococcus faecalis, Staphylococcus spp. (кроме продуцирующих пенициллиназу штаммов), Streptococcus spp. (в т. ч. Streptococcus pneumoniae);
  • анаэробные: Peptostreptococcus spp., Bacteroides melaninogenicus, Fusobacterium spp., Clostridium spp.;
  • другие: Chlamydia spp.

В отношении следующих бактерий амоксициллин неактивен:

  • аэробные: Staphylococcus (β-лактамазопродуцирующие штаммы), Providencia spp., Serratia spp., Pseudomonas spp., Acinetobacter spp., Citrobacter spp., Klebsiella spp., Enterobacter spp., Proteus spp., Moraxella catarrhalis;
  • анаэробные: Bacteroides spp.;
  • другие: Rickettsia spp., Mycoplasma spp.

Фармакокинетика

Абсолютная биологическая доступность амоксициллина определяется дозой и находится в диапазоне 75–90%. Пища на процесс всасывания не влияет. Плазменная концентрация вещества после приема дозы Амоксициллина Сандоз 0,5 г составляет 6–11 мг/л, время достижения Cmax (максимальной концентрации вещества) в плазме – 1–2 часа.

С белками плазмы связывается 15–25% амоксициллина. Вещество быстро проникает в ткань легких, жидкость среднего уха, бронхиальный секрет, мочу и желчь. Концентрация препарата в ликворе в случае воспаления мозговых оболочек может составлять 20% от его плазменной концентрации. При отсутствии воспаления мозговых оболочек амоксициллин обнаруживается в цереброспинальной жидкости в небольшом количестве. Вещество проникает через плаценту, его содержание в грудном молоке незначительно.

Метаболизируется до 25% введенной дозы, при этом происходит образование пенициллоевой кислоты (активность не проявляет).

Примерно 60–80% вещества выделяется почками в неизмененном виде на протяжении 6–8 часов после приема препарата. С желчью выделяется небольшое количество амоксициллина. T1/2 (период полувыведения) находится в диапазоне от 1 до 1,5 часов. Значение этого показателя у пациентов с терминальной почечной недостаточностью варьирует от 5 до 20 часов. Амоксициллин выводится с помощью гемодиализа.

Противопоказания

Амоксициллин Сандоз назначают для лечения инфекционно-воспалительных болезней, вызванных проявляющими чувствительность к действию активного вещества бактериями:

  • болезни верхних и нижних дыхательных путей и ЛОР-органов, включая абсцесс легкого, воспаление легких, ангину, фарингит, острый средний отит, бронхит;
  • заболевания желчевыводящих путей, включая холецистит, холангит;
  • болезни мочеполовой системы, включая хронический бактериальный простатит, септический аборт, эпидидимит, аднексит, цистит, пиелит, уретрит, пиелонефрит, эндометрит и др.;
  • инфекции желудочно-кишечного тракта: бактериальный энтерит (при вызванных анаэробными микроорганизмами инфекциях в некоторых случаях необходимо проведение комбинированной терапии);
  • инфекции мягких тканей и кожи;
  • эрадикация Helicobacter pylori (Амоксициллин Сандоз применяется в сочетании с ингибиторами протонного насоса, метронидазолом или кларитромицином);
  • эндокардит, включая профилактику эндокардита во время проведения стоматологических процедур;
  • листериоз, лептоспироз, болезнь Лайма.

Абсолютные:

  • период лактации;
  • возраст до 3 лет;
  • индивидуальная непереносимость компонентов препарата, а также других β-лактамных антибиотиков, таких как карбапенемы, цефалоспорины (связано с возможностью перекрестной реакции).

Относительные (Амоксициллин Сандоз назначается под врачебным контролем):

  • нарушенная функция почек;
  • тяжелые расстройства пищеварения в сочетании с постоянной диареей и рвотой;
  • астма;
  • аллергический диатез;
  • вирусные инфекции;
  • поллиноз;
  • инфекционный мононуклеоз (связанно с повышенным риском появления на коже эритематозной сыпи);
  • острый лимфобластозный лейкоз;
  • беременность;
  • возраст 3–18 лет.

Фармакологічні властивості

Раміприлат, активний метаболіт раміприлу, інгібує фермент дипептидилкарбоксипептидазу I (синоніми: АПФ; кініназа II). У плазмі крові та тканинах цей фермент каталізує перетворення ангіотензину I на активну судинозвужувальну речовину (вазоконстриктор) ангіотензин II, а також розщеплення активного вазодилататора брадикініну. Зменшення утворення ангіотензину II та інгібування розщеплення брадикініну призводить до розширення кровоносних судин.

https://www.youtube.com/watch?v=ytcreators

Оскільки ангіотензин II також стимулює вивільнення альдостерону, раміприлат сприяє зменшенню секреції альдостерону. Реакція на монотерапію інгібіторами АПФ у середньому була менш вираженою у пацієнтів негроїдної раси (афро-карибського походження) з артеріальною гіпертензією (популяція, для якої характерний низький рівень реніну при артеріальній гіпертензії), ніж у представників інших рас.

Фармакодинаміка.

Прийом раміприлу призводить до значного зниження периферичного артеріального опору. Як правило, значних змін ниркового плазмотоку або швидкості клубочкової фільтрації не відбувається. Призначення раміприлу пацієнтам з артеріальною гіпертензією призводить до зниження артеріального тиску як у горизонтальному, так і у вертикальному положенні хворого, що не супроводжується компенсаторним підвищенням частоти серцевих скорочень.

У більшості пацієнтів антигіпертензивний ефект настає через 1-2 години після прийому разової дози препарату. Максимальний ефект одноразової дози зазвичай досягається через 3-6 годин. Антигіпертензивний ефект після прийому разової дози зазвичай зберігається протягом  24 годин.

Максимальний антигіпертензивний ефект при тривалому лікуванні раміприлом загалом спостерігається через 3-4 тижні. При довготривалій терапії він зберігається протягом 2 років.

Після раптового припинення прийому раміприлу не відбувається швидкого та надмірного підвищення артеріального тиску.

У пацієнтів з недіабетичною або діабетичною вираженою нефропатією раміприл знижує швидкість прогресування ниркової недостатності та настання термінальної стадії ниркової недостатності, внаслідок цього виникає необхідність у проведенні діалізу або трансплантації нирки. У пацієнтів, які мають недіабетичну або діабетичну початкову нефропатію, раміприл зменшує екскрецію альбуміну.

Дані досліджень показали, що раміприл статистично достовірно знижує частоту виникнення інфаркту міокарда, інсульту або летальності від серцево-судинних хвороб. Крім того, раміприл зменшує загальну летальність і необхідність у реваскуляризації, а також затримує виникнення і прогресування застійної серцевої недостатності.

Фармакокінетика.

https://www.youtube.com/watch?v=ytcopyright

Всмоктування. Після перорального прийому раміприл швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Максимальні концентрації у плазмі крові досягаються протягом 1 години. З огляду на кількість речовини, виявленої у сечі, ступінь всмоктування становить щонайменше 56 % і на нього суттєво не впливає наявність їжі у шлунково-кишковому тракті. Біодоступність активного метаболіту раміприлату після перорального застосування раміприлу у дозі 2,5 мг і 5 мг становить 45 %.

Максимальні концентрації у плазмі крові раміприлату, єдиного активного метаболіту раміприлу, досягаються через 2-4 години після прийому раміприлу. Після застосування звичайних доз раміприлу 1 раз на добу рівноважна концентрація раміприлату у плазмі крові досягається приблизно на 4 день лікування.

Розподіл. Зв’язування раміприлу з білками плазми крові становить приблизно 73 %, а раміприлату – 56 %.

Метаболізм. Раміприл майже повністю метаболізується до раміприлату, дикетопіперазинового ефіру, дикетопіперазинової кислоти і глюкуронідів раміприлу і раміприлату.

Виведення. Виведення метаболітів відбувається переважно шляхом ниркової екскреції. Зниження концентрації раміприлату у плазмі крові є багатофазним. Через потужне насичувальне зв’язування з АПФ і повільну дисоціацію зі зв’язку з ферментом раміприлат має пролонговану термінальну фазу виведення при дуже низьких концентраціях у плазмі крові.

Після прийому повторних доз раміприлу 1 раз на добу ефективний період напіввиведення становить 13-17 годин для доз 5-10 мг і більше для нижчих доз (1,25-2,5 мг). Різниця зумовлена тим, що здатність ферменту до зв’язування з раміприлатом є насичувальною.

При пероральному прийомі разової дози препарату ані раміприл, ані його метаболіт не виявлялися у грудному молоці. Проте невідомо, який ефект має прийом повторних доз.

Пацієнти з порушенням функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У пацієнтів із порушенням функції нирок ниркова екскреція раміприлату знижена, а нирковий кліренс раміприлату пропорційний до кліренсу креатиніну. Це призводить до підвищення концентрацій раміприлату у плазмі крові, які знижуються повільніше, ніж в осіб із нормальною функцією нирок.

Пацієнти з порушенням функції печінки (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У пацієнтів із порушенням функції печінки метаболізм раміприлу з утворенням раміприлату був уповільнений через зниження активності печінкових естераз, а рівні раміприлу у плазмі крові у цих пацієнтів були підвищені. Втім, максимальні концентрації раміприлату у цих пацієнтів не відрізнялися від таких в осіб із нормальною функцією печінки.

Пацієнти з серцевою недостатністю. У пацієнтів з серцевою недостатністю після 2-тижневої терапії 5 мг раміприлом спостерігалося збільшення концентрації раміприлату у плазмі крові в 1,5-1,8 рази та збільшення значення AUC.

Годування груддю. Після застосування однократної дози раміприлу перорально його рівні в материнському молоці були нижче границі виявлення. Однак ефект при багатократному застосуванні не відомий.

Педіатрична популяція. Фармакокінетичний профіль раміприлу досліджувався у 30 пацієнтів педіатричної популяції з артеріальною гіпертензією віком 2-16 років, з масою тіла {amp}gt;10 кг. Після застосування доз від 0,05 до 0,2 мг/кг раміприл швидко та у значній мірі метаболізувався до раміприлату. Максимальні концентрації раміприлату в плазмі крові досягалися через 2-3 години.

Sandoz таблетки инструкция

Кліренс раміприлату у значній мірі корелював з логарифмом маси тіла (p{amp}lt;0,01), а також з дозою препарату (p{amp}lt;0,001). Кліренс та об’єм розподілу збільшувалися прямо пропорційно віку дітей у кожній групі дозування. При застосуванні дози 0,05 мг/кг у дітей було досягнуто рівнів експозиції, які були порівнянними з експозицією у дорослих при застосуванні дози 5 мг раміприлу.

Протипоказання

https://www.youtube.com/watch?v=ytpolicyandsafety

Лікування артеріальної гіпертензії.

Профілактика серцево-судинних захворювань: зниження серцево-судинної захворюваності та летальності у пацієнтів з:

  • вираженим серцево-судинним захворюванням атеротромботичного генезу (наявність в анамнезі ішемічної хвороби серця або інсульту чи захворювання периферичних судин);
  • цукровим діабетом, які мають щонайменше один фактор серцево-судинного ризику.

Лікування захворювання нирок:

  • початкова клубочкова діабетична нефропатія, про яку свідчить наявність мікроальбумінурії;
  • виражена клубочкова діабетична нефропатія, про яку свідчить наявність макропротеїнурії, у пацієнтів, які мають щонайменше один фактор серцево-судинного ризику;
  • виражена клубочкова недіабетична нефропатія, про яку свідчить наявність макропротеїнурії ≥ 3 г/добу.

Лікування серцевої недостатності, що супроводжується клінічними проявами.

Вторинна профілактика після перенесеного гострого інфаркту міокарда: зменшення летальності під час гострої стадії інфаркту міокарда у пацієнтів з клінічними ознаками серцевої недостатності за умови початку лікування більше ніж через 48 годин після виникнення гострого інфаркту міокарда.

Підвищена чутливість до активної речовини, до будь-якого іншого компонента препарату або до інших інгібіторів АПФ; ангіоневротичний набряк в анамнезі (спадковий, ідіопатичний чи пов’язаний із застосуванням інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ); стеноз ниркової артерії (двобічний або стеноз артерії однієї нирки при наявності єдиної функціонуючої нирки.).

Препарат не застосовувати пацієнтам з артеріальною гіпотензією або гемодинамічно нестабільними станами.

II та III триместри вагітності та період годування груддю (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Не застосовувати разом із препаратами, що містять аліскірен, пацієнтам із цукровим діабетом або помірною чи тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ {amp}lt; 60 мл/хв/1,73 м2) (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Необхідно уникати одночасного застосування інгібіторів АПФ та екстракорпоральних методів лікування, що призводять до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.»).

Цена на Амоксициллин Сандоз в аптеках

Амоксициллин Сандоз принимают внутрь.

https://www.youtube.com/watch?v=ytadvertise

При лечении инфекций после исчезновения симптомов заболевания прием препарата рекомендовано продолжать на протяжении 2–3 дней. Полная эрадикация патогена при инфекциях, которые вызваны β-гемолитическим стрептококком, происходит в случае применения Амоксициллина Сандоз в течение не менее 10 дней.

Пациентам с инфекциями тяжелой степени, которым невозможно проводить пероральную терапию, назначается парентеральное введение антибиотиков.

Стандартная суточная доза для взрослых (включая пожилых пациентов) находится в диапазоне 750–3000 мг в несколько приемов. Некоторым больным рекомендуется ограничиться дозой 1500 мг в день.

Короткий курс лечения показан при неосложненных инфекциях мочевыводящих путей. Назначается двукратный прием Амоксициллина Сандоз по 3000 мг с перерывом между дозами 10–12 часов.

Для детей до 12 лет суточная доза определяется показаниями и тяжестью заболевания и составляет 25–50 мг/кг в несколько приемов (максимально – 60 мг/кг в день).

Sandoz таблетки инструкция

Детям с весом более 40 кг назначаются дозы, аналогичные дозам взрослых пациентов.

Пациентам с почечной недостаточностью короткие курсы терапии по 3000 мг противопоказаны. При тяжелой почечной недостаточности Амоксициллин Сандоз назначается в сниженной дозе.

Больным с клиренсом креатинина 10–30 мл/мин следует принимать препарат в дозе 500 мг (взрослые пациенты) либо 15 мг/кг (дети с весом менее 40 кг) с интервалом 12 часов, при клиренсе креатинина {amp}lt; 10 мл/мин интервал должен быть увеличен до 24 часов.

При гемодиализе после окончания процедуры Амоксициллин Сандоз назначается в дозе 500 мг.

С целью профилактики эндокардита не находящимся под общим наркозом пациентам за 1 час перед операцией назначают 3000 мг препарата, при необходимости принимают такую же дозу через 6 часов. Детям Амоксициллин Сандоз рекомендуется назначать по 50 мг/кг. Режим дозирования может быть скорректирован на основании местных официальных руководств.

Основные симптомы передозировки Амоксициллина Сандоз проявляются в виде кристаллурии, нефротоксичности, нарушения водно-электролитного баланса, рвоты, тошноты, диареи, эпилептических приступов.

Терапия: показан прием активированного угля, необходимы мероприятия, направленные на коррекцию нарушения водно-электролитного баланса, проводится симптоматическое лечение. Возможно проведение гемодиализа.

Отзывы об Амоксициллине Сандоз преимущественно положительные. Препарат оказывает заявленное терапевтическое действие, при этом на фоне терапии могут развиваться побочные эффекты, свойственные этой группе средств. К недостаткам относят большой размер таблетки. Стоимость в сравнении с аналогами оценивается как высокая.

Таблетки, покрытые пленочной оболочкой, Амоксициллин Сандоз

Примерная цена на Амоксициллин Сандоз 0,5 г составляет 119–138 руб., 1 г – 157–176 руб. за упаковку из 12 таблеток.

Таблетки

Принимаются per os 1 раз в сутки, запивая водой. Рекомендуемое время приёма – за 1 час до/через 2 часа после еды, т.к. пища препятствует полному всасыванию активного вещества.

Лечение инфекционных поражений кожных покровов, дыхательной системы, ЛОР-органов и мягких тканей: в течение 3-х дней по 500 мг 1 раз в сутки. Возможно применение иной схемы: в первый день принимают 500 мг, в последующие 4 дня – по 250 мг. Курсовая дозировка действующего вещества равно 1500 мг.

Для лечения мигрирующей эритемы назначают по 500 мг в течение 5 дней, либо в первый день 1000 мг, далее 4 дня по 500 мг. Лечение хламидиоза и других урогенитальных инфекционных заболеваний: однократно 1000 мг.

При патологии почечной системы, дисфункции почек с подтверждённым повышением уровня креатинина более 40 мл/мин схему лечения не меняют. Рекомендуется отказаться от назначения медикамента при недостаточности печёночной системы, т.к. препарат проходит метаболизм в печени, а часть метаболитов выводится с желчью.

Суспензия

Флакон тщательно встряхивается, затем в него добавляют питьевую воду в объёме 10 мл, после тщательного взбалтывания образуется однородная взвесь. Рекомендуется использовать специальный адаптер при добавлении воды во флакон через горлышко. Перед каждым применением флакон встряхивается. Правильное дозирование осуществляется помещением в адаптер кончика шприца-дозатора.

При наборе суспензии флакон переворачивают вверх дном, после чего плотно закрывают крышкой. Раствор можно запивать не только водой, но и соком. Суспензию можно принимать в независимости от приёмов пищи. Схема лечения схожа со схемой применения таблетированной формы медикамента: три дня по 500 мг.

Лечение неосложнённой формы цервицита, уретрита: однократно 1000 мг Азитро Сандоз. При осложнённом течении медикамент принимают в дозе 1000 мг в 1,7 и 14 дни терапии. Общая доза антибиотика – 3000 мг.

Азитро Сандоз 100 и Азитро Сандоз 200 применяются в педиатрической практике. Расчет суточной дозы осуществляется по схеме 10 мг/кг веса ребёнка. Курс рассчитан на 3 дня. Существует иная схема лечения: в первый день принимают дозу, рассчитанную по схеме 10 мг/кг, а в последующие 4 дня принимают дозу, рассчитанную по схеме 5 мг/кг веса. При фарингитах, возбудителем которых является Streptococcus pyogenes, схема лечения определяется в индивидуальном порядке.

Большие дозировки могут привести к снижению слухового восприятия, что носит обратимый характер. Чаще регистрируются диспепсические расстройства, диарейный синдром, рвота. Антидотне разработан. Проводится своевременная терапия: промывание пищеварительного тракта, применение энтеросорбирующих медикаментов, назначается посиндромное лечение.

Антибиотик легко переносится, из побочных эффектов, о которых чаще всего упоминают пациенты, стоит отметить дискомфорт в эпигастральной области, тошноту, сухость во рту, запоры. Эффективно одновременное применение пребиотиков и эубиотиков для сохранения собственной флоры кишечника.

Лекарственное средство позволяет в короткие сроки справляться с фарингитами, синуситами и другими инфекционными заболеваниями, заявленными производителем.

Побочные действия

Применение Амоксициллина Сандоз может сопровождаться развитием следующих нежелательных явлений ({amp}gt; 10% – очень часто; {amp}gt; 1% и {amp}lt; 10% – часто; {amp}gt; 0,1% и {amp}lt; 1% – нечасто; {amp}gt; 0,01% и {amp}lt; 0,1% – редко; {amp}lt; 0,01% – очень редко):

  • нервная система: часто – головная боль, сонливость, головокружение; редко – изменение поведения, нервозность, тревожность, возбуждение, атаксия, периферическая невропатия, тремор, нарушение сна, беспокойство, парестезия, депрессия, судороги, спутанность сознания; очень редко – галлюцинации, гиперестезия, нарушение зрения, тактильной чувствительности и обоняния;
  • сердечно-сосудистая система: часто – флебит, тахикардия; редко – снижение артериального давления; очень редко – удлинение интервала QT;
  • система пищеварения: стоматит, изменение вкуса, дисбактериоз, глоссит; часто – диарея, тошнота, увеличение печеночных показателей (аланинаминотрансферазы, аспартатаминотрансферазы, щелочной фосфатазы, γ-глютамилтрансферазы), увеличение сывороточной концентрации билирубина в крови; редко – диспепсия, рвота, боли в области эпигастрия, холестатическая желтуха, гепатит; очень редко – псевдомембранозный колит, диарея с примесью крови, острая печеночная недостаточность, окрашивание языка в черный цвет;
  • эндокринная система: редко – анорексия; очень редко – гипогликемия (в особенности на фоне сахарного диабета);
  • лимфатическая система и кровь: часто – лейкопения, эозинофилия; редко – тромбоцитопения, нейтропения, агранулоцитоз; очень редко – анемия (включая гемолитическую), панцитопения, тромбоцитопеническая пурпура;
  • мочеполовая система: редко – увеличение сывороточной концентрации креатинина в крови, интерстициальный нефрит;
  • дыхательная система: редко – диспноэ, бронхоспазм; очень редко – аллергический пневмонит;
  • опорно-двигательная система: редко – заболевания сухожилий, включая тендинит, миалгия, артралгия; очень редко – рабдомиолиз, мышечная слабость, разрыв сухожилия (возможно развитие двустороннего разрыва сухожилий и спустя 48 часов после начала лечения);
  • кожа: часто – сыпь, прурит; редко – крапивница; очень редко – отек слизистых оболочек и кожи, фотосенсибилизация, синдромы Стивенса – Джонсона и Лайелла;
  • другие: кандидамикоз влагалища, затрудненное дыхание; редко – суперинфекция (в особенности на фоне хронических заболеваний или пониженной резистентности организма), сходные с сывороточной болезнью реакции; в единичных случаях – анафилактический шок;
  • общие: редко – общая слабость; очень редко – повышение температуры тела.
  • гемолитическая анемия;
  • анафилаксия;
  • тромбоцитопения (снижение количества тромбоцитов).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Було продемонстровано, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену асоціюється з підвищеною частотою виникнення таких небажаних явищ, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та погіршення функції нирок (в тому числі гостра ниркова недостатність), у порівнянні із застосуванням лише одного засобу, що впливає на РААС (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Фармакодинаміка»).

Протипоказані комбінації.

Методи екстракорпоральної терапії, у результаті яких відбувається контакт крові з негативно зарядженими поверхнями, такі як діаліз або гемофільтрація із застосуванням певних мембран з високою інтенсивністю потоку (наприклад, мембрани з поліакрилонітрилу) та аферез ліпопротеїнів низької щільності із застосуванням декстрану сульфату – з огляду на підвищений ризик тяжких анафілактоїдних реакцій. Якщо таке лікування необхідне, слід розглянути питання щодо використання діалізних мембран іншого типу або антигіпертензивних засобів іншого класу.

Комбінації, що вимагають запобіжних заходів.

https://www.youtube.com/watch?v=https:accounts.google.comServiceLogin

Солі калію, гепарин, калійзберігаючі діуретики та інші речовини, що збільшують рівень калію у плазмі крові (включаючи антагоністи ангіотензину ІІ, триметоприм, такролімус, циклоспорин): може виникнути гіперкаліємія, тому потрібне ретельне моніторування рівня калію у плазмі крові.

Триметоприм та комбінації фіксованих доз із сульфаметоксазолом (ко-тримоксазолом): збільшення частоти гіперкаліємії спостерігається у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ та триметоприм, а також комбінації фіксованих доз із сульфаметоксазолом (ко-тримоксазолом).

Антигіпертензивні препарати (наприклад, діуретики) та інші засоби, що здатні знижувати артеріальний тиск (наприклад, нітрати, трициклічні антидепресанти, анестетики, етанол, баклофен, альфузозин, доксазозин, празозин, тамсулозин, теразозин): очікується посилення гіпотензивного ефекту.

Вазопресорні симпатоміметики та інші речовини (наприклад, ізопротеренол, добутамін, допамін, епінефрин), що можуть зменшити антигіпертензивний ефект раміприлу: рекомендується контроль артеріального тиску.

Алопуринол, імуносупресанти, кортикостероїди, прокаїнамід, цитостатики та інші речовини, що можуть змінити кількість клітин крові: підвищена імовірність гематологічних реакцій.

Солі літію: інгібітори АПФ зменшують екскрецію літію, тому може підвищуватися імовірність літієвої токсичності. Рекомендується контролювати рівень літію.

Протидіабетичні засоби, включаючи інсулін: можливі гіпоглікемічні реакції. Рекомендується контроль рівня глюкози у плазмі крові.

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) та ацетилсаліцилова кислота: очікується зниження антигіпертензивного ефекту раміприлу. Крім того, сумісне застосування інгібіторів АПФ і НПЗЗ може супроводжуватися підвищеним ризиком погіршення функції нирок та збільшенням рівня калію у плазмі крові.

Їжа істотно не змінює абсорбцію препарату.

Інгібітори мішені рапаміцину у тварин (mTOR) або вілдагліптин: можливе підвищення ризику розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які одночасно отримують такі засоби, як інгібітори mTOR (наприклад, темсиролімус, еверолімус, сиролімус) або вілдагліптин. Розпочинати таку терапію слід з обережністю і під наглядом лікаря.

Рацекадотрил

При супутньому застосуванні інгібіторів АПФ та інгібітору НЕП (нейтральної ендопептидази), такого як рацекадотрил, ризик розвитку ангіоневротичного набряку може збільшитися. 

Сіль. Підвищене споживання солі може послаблювати гіпотензивну дію раміприлу.

Специфічна гіпосенсибілізація. Внаслідок інгібування АПФ зростає імовірність виникнення і тяжкість анафілактичних та анафілактоїдних реакцій на отруту комах. Вважається, що такий ефект може також спостерігатися і щодо інших алергенів.

Особливості застосування

Особливі категорії пацієнтів.

Вагітність: лікування інгібіторами АПФ, такими як раміприл, або антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ не слід розпочинати у період вагітності. Якщо продовження терапії інгібітором АПФ вважається необхідним, пацієнтам, які планують завагітніти, необхідно перейти на альтернативний антигіпертензивний препарат, який має встановлений профіль безпеки для застосування під час вагітності.

Пацієнти, у яких існує особливий ризик виникнення артеріальної гіпотензії.

  • ;Пацієнти зі значним підвищенням активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Ризик раптового відчутного зниження артеріального тиску з погіршенням функції нирок внаслідок пригнічення АПФ підвищується у пацієнтів із вираженою активацією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, особливо якщо інгібітор АПФ або супутній діуретичний засіб призначають вперше або при першому підвищенні дози.

Суттєвого підвищення активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, що потребує медичного нагляду, в тому числі постійного контролю артеріального тиску, можна очікувати, наприклад, у пацієнтів:

  • з тяжкою артеріальною гіпертензією;
  • з декомпенсованою застійною серцевою недостатністю;
  • з гемодинамічно значущою перешкодою для притоку або відтоку крові з лівого шлуночка (наприклад, зі стенозом аортального або мітрального клапана);
  • з однобічним стенозом ниркової артерії при наявності другої функціонуючої нирки;
  • у яких існує або може розвинутися нестача рідини або електролітів (включаючи тих, хто отримує діуретики);
  • із цирозом печінки та/або асцитом;
  • яким виконують обширні хірургічні втручання або під час анестезії із застосуванням препаратів, що спричиняють артеріальну гіпотензію.

Як правило, рекомендується провести корекцію дегідратації, гіповолемії або нестачі електролітів до початку лікування (однак для пацієнтів із серцевою недостатністю такі коригуючі заходи слід ретельно зважити щодо ризику виникнення перевантаження об’ємом).

  • ;Транзиторна або персистуюча серцева недостатність після інфаркту міокарда.
  • ;Пацієнти, у яких існує ризик виникнення серцевої або церебральної ішемії у випадку гострої артеріальної гіпотензії. У початковій фазі лікування потрібен особливий медичний нагляд.

https://www.youtube.com/watch?v=ytdev

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС).

Зафіксовано, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену підвищує ризик артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та погіршення функції нирок (у тому числі розвитку гострої ниркової недостатності). У зв’язку з цим подвійна блокада РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену не рекомендується (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» і «Фармакодинаміка»).

Якщо терапія у вигляді такої подвійної блокади розцінюється як абсолютно необхідна, вона має застосовуватися лише під наглядом спеціаліста та за умови частого і ретельного контролю функції нирок, вмісту електролітів та рівня артеріального тиску.

Інгібітори АПФ і антагоністи рецепторів ангіотензину II не можна одночасно застосовувати пацієнтам з діабетичною нефропатією.

Пацієнти літнього віку. Див. розділ «Спосіб застосування та дози».

Хірургічні втручання. Рекомендується припиняти лікування інгібіторами АПФ, такими як раміприл, якщо це можливо, за 1 день до хірургічного втручання.

Контроль функції нирок. Функцію нирок потрібно оцінювати до і під час лікування і коригувати дозу, особливо у перші тижні лікування. У разі наявності ураження нирок потрібне особливо ретельне спостереження. Існує ризик погіршання функції нирок, здебільшого у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю або після пересадки нирки, а також у разі ураження ниркових судин, в тому числі у пацієнтів з гемодинамічно значущим однобічним стенозом ниркової артерії.

Ангіоневротичний набряк. Повідомлялося про окремі випадки ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, включаючи раміприл. Цей ризик може підвищуватись у пацієнтів, які одночасно отримують такі лікарські засоби, як інгібітори мішені рапаміцину у ссавців (mTOR) (наприклад, темсиролімус, еверолімус, сиролімус), вілдагліптин.

При лікуванні інгібіторами АПФ спостерігалися випадки ангіоневротичного набряку кишечнику. Ці пацієнти скаржилися на біль у животі (з нудотою/блюванням або без них). Симптоми ангіоневротичного набряку кишечнику зникали після припинення застосування раміприлу.

Анафілактичні реакції під час десенсибілізації. Імовірність і тяжкість анафілактичних і анафілактоїдних реакцій на отруту комах та інші алергени збільшуються при прийомі інгібіторів АПФ. Перед десенсибілізацією потрібно розглянути можливість тимчасового припинення прийому раміприлу.

Контроль електролітної рівноваги. Гіперкаліємія. У деяких пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, включаючи раміприл, спостерігали гіперкаліємію. Ризик виникнення гіперкаліємії вищий у пацієнтів з нирковою недостатністю, віком від 70 років, у пацієнтів з неконтрольованим цукровим діабетом, у тих, хто отримує солі калію, калійзберігаючі діуретики, а також інші активні речовини, що підвищують вміст калію, або при таких станах як дегідратація, гостра серцева декомпенсація, метаболічний ацидоз.

Контроль електролітної рівноваги. Гіпонатріємія У деяких пацієнтів, які отримували раміприл, спостерігався синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону з наступним розвитком гіпонатріємії. Рекомендується регулярно контролювати сироваткові рівні натрію у осіб літнього віку та в інших пацієнтів, які мають ризик розвитку гіпонатріємії.

Нейтропенія/агранулоцитоз. Випадки нейтропенії/агранулоцитозу, а також тромбоцитопенії та анемії спостерігалися рідко. Також повідомлялося про пригнічення функції кісткового мозку. З метою виявлення можливої лейкопенії рекомендується контролювати кількість лейкоцитів у плазмі крові. Частіше контроль бажано проводити на початку лікування та пацієнтам з порушеною функцією нирок, супутнім колагенозом (наприклад, системним червоним вовчаком або склеродермією) або тим, хто приймає інші лікарські засоби, що можуть спричинити зміни картини крові (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Побічні реакції»).

Етнічні відмінності. Інгібітори АПФ частіше спричиняють ангіоневротичний набряк у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників європеоїдної раси. Як і інші інгібітори АПФ, раміприл може виявитися менш ефективним для зниження рівня артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси. Це може бути зумовлено тим, що у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією частіше спостерігається артеріальна гіпертензія з низькою активністю реніну.

Кашель. При застосуванні інгібіторів АПФ повідомлялося про виникнення кашлю. Характерним є те, що кашель непродуктивний, тривалий і зникає після припинення терапії. При диференціальній діагностиці кашлю слід пам’ятати при можливість виникнення кашлю внаслідок застосування інгібіторів АПФ.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Раміприл не рекомендується під час I триместру вагітності (див. розділ «Особливості застосування») та протипоказаний під час II та III триместрів вагітності (див. розділ «Протипоказання»).

Епідеміологічні дані щодо ризику тератогенності після застосування інгібіторів АПФ у I триместрі вагітності не були переконливими; однак не можна виключити незначне підвищення ризику. Якщо продовження терапії інгібітором АПФ вважається необхідним, пацієнтам, які планують вагітність, необхідно перейти на альтернативний антигіпертензивний препарат, який має встановлений профіль безпеки для застосування під час вагітності. Якщо вагітність діагностовано, лікування інгібіторами АПФ слід негайно припинити і, при необхідності, розпочати альтернативну терапію.

Відомо, що застосування інгібіторів АПФ/ антагоністів рецепторів ангіотензину у II і III триместрах вагітності спричиняє у людини фетотоксичність (зниження функції нирок, олігогідрамніон, затримка окостеніння черепа) і неонатальну токсичність (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).

Період годування груддю. Через брак інформації щодо застосування раміприлу у період годування груддю не рекомендується призначати цей препарат жінкам, які годують груддю; бажано надавати перевагу іншим лікарським засобам, застосування яких під час лактації є більш безпечним, особливо при грудному годуванні новонароджених або недоношених немовлят.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

https://www.youtube.com/watch?v=cosamomglavnom

Деякі побічні ефекти (наприклад, симптоми зниження артеріального тиску, такі як запаморочення) можуть порушувати здатність пацієнта до концентрації уваги і знижувати швидкість його реакції, що є ризикованим у ситуаціях, коли ці якості мають особливо велике значення (наприклад, при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами).

Це, як правило, можливе на початку лікування або при переході від терапії іншими препаратами на лікування раміприлом. Після прийому першої дози або подальшого підвищення дози не бажано керувати транспортним засобом або працювати з іншими механізмами протягом кількох годин.

Препарат для перорального застосування.

Особые указания

При выявлении любой симптоматики, указывающей на нарушения в работе печёночной системы (потемнение мочи, появление желтухи, быстрое развитие астении) проводится дополнительное обследование (УЗИ печени, биохимический анализ крови на определение концентрации АЛТ, билирубина, АСТ). Возможно развитие миастенического синдрома (либо обострение миастении гравис) на фоне лечения препаратом.

До назначения Амоксициллина Сандоз нужно убедиться в чувствительности штаммов, вызвавших заболевание, к его действию.

У пациентов с тяжелыми инфекционно-воспалительными процессами желудочно-кишечного тракта, которые сопровождаются продолжительной тошнотой или диареей, пероральный прием амоксициллина не рекомендован, что связано со снижением его всасывания.

При легко протекающей диарее на фоне курсового лечения Амоксициллином Сандоз нужно избегать применения противодиарейных лекарственных средств, которые снижают перистальтику кишечника. Разрешено использование каолин- или аттапульгитсодержащих противодиарейных препаратов. При тяжелой диарее рекомендуется обратиться за врачебной помощью.

В случаях, если отмечается тяжелая персистирующая диарея, необходимо исключить псевдомембранозный колит (связанный с Clostridium difficile). У таких пациентов терапию Амоксициллином Сандоз отменяют и проводят соответствующее лечение. Применение препаратов, замедляющих перистальтику желудочно-кишечного тракта, противопоказано.

При курсовом приеме Амоксициллина Сандоз следует осуществлять контроль состояния функции органов кроветворения, почек и печени.

За счет роста нечувствительной микрофлоры возможно развитие суперинфекции, при этом требуется соответствующее изменение антибактериальной терапии.

У больных с повышенной чувствительностью к пенициллинам возможно развитие перекрестных аллергических реакций с прочими β-лактамными антибиотиками.

После того, как исчезнут клинические признаки заболевания, терапию необходимо продолжать на протяжении еще 48–72 часов.

При одновременном применении Амоксициллина Сандоз с эстрогенсодержащими пероральными контрацептивами должны использоваться дополнительные методы контрацепции.

https://www.youtube.com/watch?v=upload

По причине низкой эффективности Амоксициллин Сандоз не рекомендован для лечения острых респираторных вирусных инфекционных заболеваний.

В особой осторожности нуждаются пациенты с бронхиальной астмой либо аллергическим диатезом, больные с отягощенным анамнезом по заболеваниям желудочно-кишечного тракта (например, колитом, вызванным антибиотикотерапией).

При необходимости длительного приема Амоксициллина Сандоз показано одновременное применение нистатина, леворина либо иных противогрибковых препаратов.

Употреблять этанол во время терапии не рекомендовано.

Прием Амоксициллина Сандоз на результаты ферментативного анализа глюкозурии влияния не оказывает, однако возможен ложноположительный результат анализа мочи на глюкозу.

С целью предотвращения образования в моче кристаллов амоксициллина во время применения препарата рекомендуется пить большое количество жидкости.

Поскольку на фоне терапии Амоксициллином Сандоз возможно развитие таких нежелательных явлений, как сонливость, спутанность сознания и головная боль, при управлении автотранспортными средствами и сложными механизмами пациенты должны соблюдать осторожность.

Применение при беременности и лактации

Эмбриотоксического и тератогенного влияния Азитро Сандоз не выявлено. Однако активный компонент способен проходит через плацентарный барьер, что может сказаться на здоровье плода. Вскармливание во время лечения временно приостанавливают.

  • беременность: принимать Амоксициллин Сандоз можно только в случаях, если ожидаемая польза выше возможного вреда;
  • период лактации: при необходимости приема препарата от грудного вскармливания следует отказаться.

Согласно проведенным на животных исследованиям, амоксициллин эмбриотоксического, мутагенного и тератогенного действия на плод не оказывает. Адекватные и контролируемые исследования по применению амоксициллина у женщин во время беременности не проводились.

Амоксициллин выделяется с грудным молоком, поэтому у ребенка, находящегося на грудном вскармливании, может развиваться диарея и/или грибковая колонизация слизистой оболочки, а также сенсибилизация к β-лактамным антибиотикам.

Передозування

Симптоми передозування інгібіторами АПФ можуть включати надмірну периферичну вазодилатацію (з вираженою артеріальною гіпотензією, шоком), брадикардію, порушення електролітного балансу, ниркову недостатність. Стан пацієнта слід ретельно контролювати. Призначати симптоматичне та підтримуюче лікування.

Запропоновані заходи включають первинну детоксикацію (промивання шлунка, призначення сорбентів) і засоби для відновлення гемодинамічної стабільності, включаючи призначення α1-адренергічних агоністів або ангіотензину ІІ (ангіотензинаміду). Раміприлат, активний метаболіт раміприлу, погано виводиться із системного кровотоку шляхом гемодіалізу.

Побічні реакції

Профіль безпеки раміприлу містить дані про постійний кашель та реакції, спричинені артеріальною гіпотензією. До серйозних побічних реакцій належать ангіоневротичний набряк, гіперкаліємія, порушення функції печінки або нирок, панкреатит, тяжкі реакції з боку шкіри та нейтропенія/агранулоцитоз.

Побічні реакції класифікуються за частотою виникнення таким чином: дуже поширені (≥ 1/10), поширені (≥ 1/100, {amp}lt; 1/10), непоширені (≥ 1/1000, {amp}lt; 1/100), рідко поширені (≥ 1/10000, {amp}lt; 1/1000), дуже рідко поширені ({amp}lt; 1/10000), невстановлені (не можна встановити за наявними даними).

З боку серцево-судинної системи: поширені – артеріальна гіпотензія, ортостатичне зниження артеріального тиску, синкопе; непоширені – ішемія міокарда, включаючи стенокардію або інфаркт міокарда; тахікардія, аритмія, відчуття посиленого серцебиття, периферичні набряки, почервоніння, відчуття припливів; рідко поширені – стеноз судин, гіпоперфузія, васкуліт; невстановлені – синдром Рейно.

З боку системи кровотворення: непоширені – еозинофілія; рідко поширені – зменшення кількості лейкоцитів (включаючи нейтропенію або агранулоцитоз), зменшення кількості еритроцитів, зниження рівня гемоглобіну, зменшення кількості тромбоцитів; невстановлені – недостатність кісткового мозку, панцитопенія, гемолітична анемія.

З боку нервової системи: поширені – головний біль, запаморочення; непоширені – вертиго, парестезія, агевзія, дисгевзія; рідко поширені – тремор, порушення рівноваги; невстановлені – церебральна ішемія, у тому числі ішемічний інсульт і транзиторна ішемічна атака, порушення психомоторних функцій, відчуття печії, паросмія.

З боку органів зору: непоширені – порушення зору, включаючи нечіткість зору; рідко поширені – кон’юнктивіт.

З боку органів слуху та лабіринту: рідко поширені – порушення слуху, дзвін у вухах.

З боку дихальної системи: поширені – непродуктивний подразнювальний кашель, бронхіт, синусит, диспное; непоширені – бронхоспазм, у тому числі загострення бронхіальної астми, закладеність носа.

З боку травного тракту: поширені – запальні явища у шлунково-кишковому тракті, розлади травлення, дискомфорт у животі, диспепсія, діарея, нудота, блювання; непоширені – панкреатит (у поодиноких випадках повідомлялося про летальні наслідки при застосуванні інгібіторів АПФ), підвищення рівня ферментів підшлункової залози, ангіоневротичний набряк тонкого кишечнику, біль у верхній частині живота, включаючи гастрит, запор, сухість у роті; рідко поширені – глосит; невстановлені – афтозний стоматит.

З боку сечовидільної системи: непоширені – порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність; збільшення кількості сечі, погіршення перебігу фонової протеїнурії, підвищення рівня сечовини та креатиніну у крові.

З боку шкіри та підшкірних тканин: поширені – висипання, зокрема макулопапульозні; непоширені – ангіоневротичний набряк, у дуже виняткових випадках – порушення прохідності дихальних шляхів внаслідок ангіоневротичного набряку, що може мати летальний наслідок; свербіж, гіпергідроз; рідко поширені – ексфоліативний дерматит, кропив’янка, оніхоліз;

З боку опорно-рухового апарату: поширені – м’язові спазми, міалгія; непоширені – артралгія.

Ендокринні розлади: невстановлені – синдром неналежної секреції антидіуретичного гормону.

Метаболічні порушення: поширені – підвищення рівня калію у крові; непоширені – анорексія, зниження апетиту; невстановлені – зниження рівня натрію у крові.

Загальні розлади: поширені – біль у грудях, підвищена втомлюваність; непоширені – пірексія; рідко поширені – астенія.

З боку імунної системи: невстановлені – анафілактичні та анафілактоїдні реакції, підвищення рівня антинуклеарних антитіл.

Гепатобіліарні порушення: непоширені – підвищення рівня печінкових ензимів і/або кон’югатів білірубіну; рідко поширені – холестатична жовтяниця, ушкодження печінкових клітин; невстановлені – гостра печінкова недостатність, холестатичний або цитолітичний гепатит (у дуже виняткових випадках – з летальним наслідком).

З боку репродуктивної функції: непоширені – транзиторна еректильна імпотенція, зниження лібідо; невстановлені – гінекомастія.

Психічні розлади: непоширені – зниження настрою, тривожність, нервозність, неспокій, порушення сну, включаючи сонливість; рідко поширені – стан сплутаної свідомості; невстановлені – порушення уваги.

Взаимодействие

Этанол, антацидные препараты и пища препятствуют всасыванию азитромицина, поэтому рекомендуемое время приёма медикамента — за 1 час до/через 2 часа после еды. Линкозамиды снижают эффективность Азитро Сандоз, обратный эффект наблюдается при лечении Хлорамфениколом и Тетрациклином.

Лекарственный препарат способен менять фармакокинетику Карбамазепина, Аторвастатина, Флуконазола, Диданозина, Цетиризина, Теофиллина, Силденафила, Сульфата Индинавира, Зидовудина, Ко-тримоксазола, Рифабутина, Мидазолама.

Незначительное воздействие на фармакокинетику препарата оказывают Флуконазол и Эфавиренз. Необходим контроль уровня фенитоина и Циклоспорина в крови при необходимости их совместного применения с Азитро Сандоз. Отмечается усиление токсического влияния алкалоидов спорыньи на фоне параллельной терапии антибиотиком (регистрируется дизестезия и вазоспазм).

https://www.youtube.com/watch?v=https:tv.youtube.com

Лекарственное средство способно повышать концентрацию Дигоксина в крови, что может привести к появлению негативных реакций. Нелфинавир повышает показатели AUC и Сmax антибиотика, что может сказаться на работе печени и органах слуха. Возможно появление геморрагий при лечении Варфарином, что требует тщательного наблюдения за показателем ПВ. Азитромицин и Гепарин фармакологически несовместимы.

  • дигоксин: на фоне применения Амоксициллина Сандоз время всасывания дигоксина может увеличиваться;
  • пробенецид: способствует снижению выведения амоксициллина почками и увеличению его концентрации в крови и желчи;
  • прочие бактериостатические препараты (хлорамфеникол, макролиды, сульфаниламиды, тетрациклины): сочетанного применения с амоксициллином нужно избегать, что связано с риском развития антагонизма; при комбинированной терапии с аминогликозидами может наблюдаться синергический эффект;
  • дисульфирам: одновременное применение не рекомендовано;
  • метотрексат: в период одновременного применения может возрастать его токсичность, что, вероятно, связано с конкурентным ингибированием амоксициллином канальцевой почечной секреции метотрексата;
  • пища, препараты со слабительным действием, глюкозамин, антациды, аминогликозиды: на фоне сочетанного применения отмечается замедление и снижение абсорбции амоксициллина;
  • аскорбиновая кислота: способствует увеличению всасывания амоксициллина;
  • непрямые антикоагулянты: отмечается повышение их эффективности, что связано с подавлением кишечной микрофлоры, снижением биосинтеза витамина К и протромбинового индекса;
  • эстрогенсодержащие пероральные контрацептивы: наблюдается уменьшение их эффективности;
  • лекарственные средства, в процессе метаболизма которых происходит образование парааминобензойной кислоты, препараты этинилэстрадиола: при одновременном применении с амоксициллином существует риск развития кровотечений прорыва;
  • фенилбутазон, диуретики, оксифенбутазон, аллопуринол, нестероидные противовоспалительные средства и прочие вещества/препараты, которые блокируют канальцевую секрецию: концентрация амоксициллина в крови возрастает;
  • аллопуринол: на фоне одновременного применения вероятность появления кожной сыпи увеличивается.

Аналоги Азитро Сандоз

Экозитрин
Азицин
Ровамицин
АзитРус
Сафоцид
Кларитромицин
Сумамед Форте
Кларбакт
Азитромицин
Сумамед
Зи-Фактор
Азитрал
Азимед
Азицид
Спирамицин-Веро
Зитролид
Экомед
Макропен
Клацид СР
Клацид

Аналогами Амоксициллина Сандоз являются: Амоксициллин, Амоксисар, Амоксициллин-ратиофарм, Гоноформ, Флемоксин Солютаб, Амосин, Данемокс, Грюнамокс, Хиконцил, Оспамокс, Экобол и др.

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Информационный сайт